Михаил Маркитанов (mikhael_mark) wrote,
Михаил Маркитанов
mikhael_mark

Соломия Галицкая. Бандеровка. Начало.

Оригинал здесь






Частина 1

Ніч зірками землю огорнула,
Підкорилась їй Галичина.
Безліч днів кривавих проминуло,
Рік тому скінчилася війна.

Все змінилось при Радянській владі,
Ось тобі і долі пірует...
Замість образів у кожній хаті
Сталіна висів фотопортрет.

Двері храмів наглухо закрились,
Але віра жевріла в людей.
Християни потайки молились
Та хрестили крадькома дітей.

Серед ночі Галя ще не спала,
Нітилося серце плачучі.
Образ Божий з погреба дістала
Та молилась слізно уночі:

«Господи Всевишній, ти все бачиш!
Я - твоя покірлива раба.
За коханим серце моє плаче,
Він воює в армії УПА.

Встав Роман на захист України!
Бореться за кожен шмат землі!
Але люди кажуть, що родину
Хлопці вбили в нашому селі...

У живих нікого не лишили:
Ні жінок, ні старших, ні малих.
На очах дітей, батьків забили.
Був і мій коханий серед них.

Хто ж так Україну захищає!?»,-
Запитала дівчина в сльозах,-
«Господи, смиренно заклинаю!
Наверни його на вірний шлях!

Милому усе простити згідна!
Я б за нього душу віддала!».
У цю мить, під’їхав непомітно
«Чорний воронок» на край села.

Під уривчасті мотору звуки,
Люди в формі тихо в дім зайшли.
Дівчину налякану під руки
Взяли та на допит повезли.

Темним лісом їхала машина,
До біди лишався лише крок.
Раптом крики, шум та стрілянина.
Зупинився клятий «Воронок».

Ось і мить свободи довгождана!
Вийшла Галя до рятівників.
Серед них, коханого впізнала,
Його вигляд дівчину смутив.

Хлопець пригорнув її рукою
І сказав: «Не плач, не треба сліз.
Знай, моя кохана, я з тобою!
Відтепер, нам дахом буде ліс.».

Бідолашна вибору не мала,
Смерть її чекала у селі.
І тому кривавий шлях обрала.
То ж хіба хотіла? Мабуть, ні...

Втішилося серденько дівоче.
Любий тут! Вона його знайшла!
Зазирнувши юнакові в очі,
В ліс за ним покірливо пішла...








Частина 2

Непомітно мчалися хвилини,
Рік летів за роком навздогін.
На людей наводив жах нестримний
Бойовий «Бандерівський загін».

Мов тривожні дзвони пересуди
Розлітались стрімко по селі.
У гаю, подейкували люди,
Труп шкільної вчительки знайшли.

А у хащах лісу, за горою,
Біля джерела неподалік,
Йшло життя своєю чередою,
Вирувало, мов гірський потік.


Партизани вдень відпочивали,
Щоб вночі за зброю взятись знов.
А жінки — вечерю готували,
Відпирали від одежі кров.

Хвилювалась Галя, було пізно.
Мерехтіло полум’я свічі.
Чоловіка проводжала слізно.
Хлопці йшли «на діло» у ночі.

Наточив Роман холодну зброю,
На прощання жінку обійняв.
Страх гіркий душив її до болю,
Голос серця душу розтинав.

Цілу ніч молилась за Романа,
Сина колисала на руках.
Вранці — повернулись партизани,
І принесли здобич у мішках.

Батько взяв бережки свого сина,
До щоки колючої підніс.
«Я приніс мішок.»,- сказав дружині.
«Там дитячий одяг, подивись.

А собі, приміряй хустку білу,
Шубу з натурального хутра.».
Зблідла Галя та прошепотіла,-
«Це ж моєї подруги сестра...

Я впізнала. Це її хустина.
Як ти міг, мерзотник!? Ти ж їх знав!».
«Стули пельку, пустолоба жінко!»,-
Чоловік дружину перервав.-

«ЇЇ батько зраджував Державу!
Так що душу, любонько, не край.
Ми з тобою ланцюгом кривавим
Зв’язані навіки, пам’ятай.».

Галя мовчки хустку пов’язала,
Проковтнула сльози та пішла.
І про себе, день цей проклинала,
Коли вбивці серце віддала.



Продолжение следует.
Tags: Великая Отечественная война, История Отечества, История Украины, УПА - армия вурдалаков
Subscribe

promo mikhael_mark december 26, 2019 12:52 8
Buy for 10 tokens
Как известно, одним из главных аргументов тех, кто категорически выступает против передачи храмовых зданий верующим, является ограниченность финансовых ресурсов у Церкви и отсутствие понимания "всей всемирно культурной ценности этих старинных памятников". В итоге, делается вывод,…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments